Будівля церковно-парафіяльної школи (Макаренка 105)

Будівля 22 жовтня 2017

Будівля церковно-парафіяльної школи / Parochial school building

Розташування: вулиця Макаренка, 105
Будівництво: 1897

Будівля колишньої церковно-парафіяльної школи розташована в Крюкові, в місці, де вулиця Макаренка переходить у Республіканську; фактично, за адресою Макаренка 105, але на стіні самої будівлі зазначено інше: Республіканська 107 (юридична адреса Управління Кременчуцької єпархії Української православної церкви Московського патріархату, якому зараз належить споруда).

Будівля зводилася в кілька етапів. 1897 року коштом крюків’ян Дмитра та Євдокії Саніних була збудована церковно-парафіяльна школа. В цоколь були вмуровані дві пам’ятні плити з написами: «Это училище построено от усердия Дмитрия и Евдокии Саниных мая 1897 г.» та «Для усиления образования детей жителей посада Крюкова 1897 год сентября 15 дня». Ці дошки збереглися до нашого часу. Подружжя Саніних поховане неподалік, на Крюківському кладовищі. Певний час, до 1917 року, існувала традиція: в перший день нового навчального року учні йшли до їхньої могили, щоб ушанувати пам'ять меценатів.

Першими педагогами в школі були священники Г. Клепачевський (завідувач) та Ф. Архангельський (батько Єлизавети Григорович – соратниці Антона Макаренка), учительки Д. Г. Клепачевська, А. П. Опрятова (Сабінська), Є. Г. Клепачевська (Філіппова), А. І. Зубковська (Худякова), І. М. Бесрестарудь. Федір Архангельський, як і Єлизавета Григорович, теж поховані на Крюківському кладовищі.

У 1909 році стараннями священника М. Коропова, який тоді завідував школою, був добудований середній корпус, а в 1912 році – третій корпус. М. Коропов доклав безліч зусиль у пошуках потенційних меценатів, які б допомогли коштами чи матеріалами. Так, наприклад, безкоштовно надав цеглу Михайло Михайлович Толстой (молодший) – відомий громадський діяч і меценат, який володів маєтком в Онуфріївці. Багато зробила й батьківська рада. Організовувались також бальні вечори, концерти вчителів та учнів, кошти від яких йшли на розвиток школи. В 1914 прибудовали ремісничі майстерні для навчання підлітків ремісництву, а також організували й жіночу ремісничу школу з ткацьким відділенням. Священника М. Коропова за прогресивну просвітницьку діяльність переслідувала реакційна частина суспільства, як наслідок, він був відсторонений вищим духовенством від роботи та висланий до Сибіру.

Після Лютневої революції 1917 року церковно-парафіяльна школа стала земською двокласною (Крюківська двокласна земська), а в 1918 році була реорганізована у Крюківське вище початкове училище. Її інспектором призначили Іллю Миколайовича Гукова. 1921 року була створена трудова семирічна школа (Крюківська ТС № 2 імені Івана Франка), в якій викладання здійснювалося українською мовою, безкоштовно та спільно для хлопців і дівчат.

У 1924 році школу розділили: початкові класи передали до Карантинської школи, а старші (5–7 класи) залишили, але підпорядкували залізничній трудовій семирічці № 1, яка була створена ще 1903 року й до цього розташовувалася спочатку в будинку Антоніни Самохіної по вулиці Херсонській, а з 1904 року – на території вагоноремонтних майстерень. У школі навчалися діти залізничників, робітників та діти з навколишніх поселень: Костроми, Раківки, Дзигарівки.

У 1926 році в свою чергу вже залізнична трудова семирічна школа була розділена на дві: школу ДЗП («до заводської праці») на території вагоноремонтних майстерень та ТС № 2 імені Івана Франка в будівлі колишньої церковно-парафіяльної школи (потім було ще кілька перейменувань: у 1931–1934 – ФЗС № 2, у 1934–1938 – повна середня школа № 2, в 1938–1941 – залізнична повна середня школа № 33). У 1932–1933 н. р. школа була реорганізована із неповної середньої в середню (десятирічну).

До війни в цій будівлі навчалися майбутній Герой Радянського Союзу Михайло Степанович Новохатько та члени підпільної патріотичної групи Георгія Петька Люда Корабліна й Даша Нестаулова.

У 1943 році після звільнення Крюкова від гітлерівців у приміщенні школи був облаштований військовий шпиталь, а після закінчення війни в будівлі було відновлене навчання.

Із 1974 року в будівлі розташувалася Кременчуцька музична школа № 2, а в 1995 році її передали Свято-Успенській церкві. Нині в ній міститься Управління Кременчуцької єпархії Української православної церкви Московського патріархату.

Галерея

Будівля 22 жовтня 2017

Пам’ятні плити в цоколі будівлі 22 жовтня 2017

Джерела

1. Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос. мовою).

2. Дмитренко А. В., Коваленко Н. В. Воспоминания о 33 железнодорожной школе А.В. Дмитренко // Околиці Кременчука. – 13.05.2010. – Режим доступу: https://okrain.net.ua/uk/article/read/vospominaniya-o-33-zheleznodorozhnoj-shkole-a-v-dmitrenko.html.

3. Лушакова А. М. Шкільні будинки дожовтневого і довоєнного Кременчука. Частина 2 // Facebook. – 7.09.2020.