Вулиця Театральна

Вулиця Театральна біля Міського палацу культури (28 квітня 2019)

Вулиця Театральна / Teatralna Street

Колишня назва: Воровського
Місцевість: Центр
Район: Автозаводський, Крюківський
Протяжність: бл. 1,32 км
Рух: двобічний
Покриття: асфальт

Театральна вулиця починається з території Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського біля Ювілейного парку та прямує на північний схід, повертаючи в кінці (біля території залізничної станції Кременчук) на північ та вливаючись у Першотравневу вулицю. Перетинає бульвар Пушкіна, вулиці Небесної Сотні, Шевченка та Гагаріна.

Сучасну назву отримала в лютому 2016, а до цього носила ім’я Воровського – на честь російського революціонера польського походження, одного з перших радянських дипломатів Вацлава Вацлавовича Воровського. Взагалі, до Другої світової війни назву «Театральна» носила вулиця Гагаріна, адже тоді на цій вулиці був театр. Але будівлю театру зруйнували окупанти, й відновлювати її не стали. Тому назва вулиці й була змінена. Чому так назвали іншу вулицю, на якій театру не було й немає, залишається загадкою.

У ХІХ та на початку ХХ століття в місцині, де зараз бере початок сучасна Театральна вулиця, в одно- та двоповерхових будинках мешкали дрібні торговці та ремісники. У цих же будинках розташовувалися й майстерні та крамниці. Окремі залишки цього міщанського Кременчука збереглися й дотепер: кілька будинків (уже в аварійному стані), характерні дворики з надвірними господарськими спорудами.

Неподалік, ближче до берега Дніпра, були й невеликі заводики: канатний, свічний, миловарний. У 1920-х роках тут будують велике підприємство – Кременчуцьку суконну фабрику (закладена 1 травня 1928 року), яка була знищена в роки Другої світової війни.

На перехресті із сучасним бульваром Пушкіна (тоді – Городова вулиця) наприкінці ХІХ століття лежала Червона площа (колишня Мала), на якій був зооцирк.

Неподалік розташовувалася тютюново-махоркова фабрика М. Володарського, яка згоріла під час бурхливих подій 1917 року (пізніше на цьому місці був цех трикотажної фабрики, а після розпаду СРСР – оптові склади). А на місці сучасного палацу культури був паровий млин «Товариства П. Карпов та І. Люборовський», заснованого 1890 року.

В довоєнні роки поблизу Центрального ринку на перехресті з вулицею Шевченка будують двоповерховий дитячий садок на 100 дітей.

У 1980-х роках існували плани відбудови Червоної площі з поверненням історичної назви та зведення на місці цеху трикотажної фабрики нового корпусу Кременчуцької філії Харківського державного політехнічного інституту (зараз – Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського), але вони не були реалізовані. Був збудований лише Будинок політпросвіти (кінець 1986 року), який згодом усе ж передали освітньому закладу.

Сьогодні по Театральні вулиці розташовані кілька об’єктів історії, культури та соціальної сфери:
- Ювілейний парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва (у складі Придніпровського парку);
- декілька корпусів Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського;
- будівля відділення «Промінвестбанку» (Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне; бул. Пушкіна, 4);
- Міський палац культури (бул. Пушкіна, 2) зі сквериком та недіючим фонтаном;
- Кременчуцька міська станція швидкої медичної допомоги (вул. Театральна 22) з меморіальною дошкою на честь колишнього головного лікаря Б. Д. Стрюка;
- Кременчуцький автовокзал (вул. Театральна, 32/6).

Вулицею пролягає невеличка частина маршруту маршрутного таксі №3б (без зупинок).

Галерея

Житловий будинок 23/2 (16 вересня 2018)

Джерело

Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид–во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос. мовою).