Кременчуцький річковий вокзал (сучасний)

Вид із боку Дніпра (22 грудня 2013)

Розташування: вулиця Університетська, 2В
Будівництво: 1980–1985
Архітектор: М. Тетевосян
Стиль: бруталізм
Поверховість: 4

Кременчуцький річковий вокзал розташований на лівому березі Дніпра, в самому центрі міста, на початку Університетської вулиці, між Придніпровським парком і парком Слави – у місці, де річка робить крутий поворот на схід біля виходу на поверхню порід Українського кристалічного щита.

Пасажирські причали з’явилися тут ще в першій половині XIX століття. Згодом було збудовано пристань, а в 1930-х роках – перший річковий вокзал, який, на жаль, було знищено під час Другої світової війни.

Після війни вокзал відновили. У 1962 році пристань отримала статус Кременчуцького річкового порту, а 1965 порт перенесли на Першу Занасип, залишивши на старому місці лише пасажирську інфраструктуру.

Наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років було прийнято рішення зробити архітектурний вигляд міста з боку Дніпра більш виразним. Задля цього розпочали будівництво нового річкового вокзалу в стилі бруталізму за індивідуальним проєктом архітектора М. Тетевосяна. За задумом, будівля мала нагадувати велике судно біля берега. Поряд звели дві 14-поверхівки – перші висотні будинки Кременчука, які формували нову панораму міста. Одночасно реконструювали й привокзальну площу, що згодом перетворилася на сквер.

Будівництво завершилось у 1985 році. Новий вокзал мав касовий зал, зали очікування, кафе «Парус», міжрейсову базу відпочинку на 80 місць. Тут також розмістилася річкова міліція. Будівля була обладнана пандусами для маломобільних людей. Транспортну доступність забезпечувала зупинка «Річковий вокзал» – кінцева для кількох тролейбусних маршрутів.

Вокзал обслуговував пасажирські судна: круїзні, прогулянкові, судна на підводних крилах («Ракети», «Метеори», «Восходи»), а також малі катери (так звані «лапті») до Зеленого острова. За один навігаційний сезон у 1980-х роках вокзал приймав близько 300 тисяч пасажирів.

Наприкінці 1980-х буде зведена причальна стіна для великих круїзних лайнерів. Але скоро річкове судноплавство України опинилося в кризі й почало занепадати. Другу частину причальної стіни так і не добудували, пасажирські перевезення майже припинилися, будівлю вокзалу приватизували й вона перестала виконувати свою функцію.

У 2012 році будівлю відремонтували – в ній розмістилося найбільше в місті відділення «ПриватБанку». У 2014 році на фасаді з боку Дніпра з’явився напис «Кременчук», аби мандрівники могли ідентифікувати місто з води.

Територія ж перед вокзалом стала улюбленим місцем відпочинку для кременчуківців і гостей міста: з причалів рибалять, на березі між вокзалом і затоном рятувальної станції смажать шашлики, а закохані залишають замки на огорожі як символ вічного кохання.

Поруч із вокзалом лежить геологічна пам’ятка природи «Скеля – гранітний реєстр» та два сквери: Сонячний сквер, облаштований у 2019 році, та сквер Пам’яті загиблих у торговельному центрі «Амстор», облаштований у 2023 році.

З 2001 року територію прикрашають скульптури, створені під час Всеукраїнського симпозіуму скульпторів у Кременчуці. Неподалік – пам’ятник Тарасу Шевченку та басейн «Нептун».

У 2016 році біля вокзалу відкрили тимчасовий храм святого Андрія Первозванного – на місці, де УПЦ (МП) планувала звести кафедральний собор.

До початку повномасштабного вторгнення Росії круїзні лайнери ще підходили до пристані, а туристи відвідували місто. З відновленням судноплавства пасажирська пристань знову може стати важливим елементом туристичної інфраструктури Кременчука.

Галерея

Вид із боку Дніпра (не пізніше 2012) © Viflyantsev

Вид із боку Дніпра (не пізніше 2012) © vedeneev

Вид з 14-поверхівки (не пізніше 2012) © vedeneev

Вид із боку Дніпра (бл. 2013) © Viflyantsev