Крюківський міст

Вид із Центрального пляжу (21 березня 2021)

Крюківський міст / Kriukiv Bridge

Розташування: вулиця Небесної Сотні (лівий берег), вулиця Івана Приходька (правий берег)
Відкриття: 1872; 1949
Тип: залізничний, автомобільно-пішохідний
Матеріал: сталь, граніт
Загальна довжина: 1,7 км
Довжина без заїздів: 970 м
Висота конструкції: 27 м
Висота склепіння над водою: 8 м
Конструктор: Струве Аманд Єгорович (1872)

Крюківський міст – залізнично-автомобільний міст через Дніпро, один із символів Кременчука. Сполучає правобережну частину міста, Крюків, з лівобережною.

З’їзди з мосту виходять на вулиці Небесної Сотні (з півночі, на лівому березі) та Івана Приходька (з півдня, на правому березі).

Через міст проходять два автошляхи: національного значення Н08 (Бориспіль – Дніпро – Запоріжжя – Маріуполь) та міжнародного значення М22 (Полтава – Олександрія).

Історія

У 1870 році залізниця підійшла до міста з обох боків: лінії Харків – Кременчук із півночі та Єлисаветград – Крюків із півдня, через що для їхнього об’єднання було прийнято рішення про спорудження через Дніпро капітального залізничного мосту. Проєктування й будівництво було доручено інженер-полковнику Аманду Єгоровичу Струве, якому вже доводилось раніше зводити мости через Оку в Коломні й Серпухові та через Дніпро в Києві. Але міст у Кременчуці мав стати найбільшим із збудованих Струве.

Збудований одноярусний металевий міст довжиною 962 м, складався з 11 залізних ферм, які спиралися на два кам’яні устої по обом берегам річки та бики, споруджені на кесонах, основи яких були опущені до скельного ґрунту. Рейки були укладені на поперечні балки ферм, а для проїзду гужового транспорту був зроблений настил з дошок.

Будівництво мосту було завершено на рік раніше запланованого терміну, що дозволило заощадити понад 1 мільйон карбованців.

Урочисте відкриття та освячення мосту відбулося 25 березня (7 квітня) 1872 року. Нова переправа через Дніпро зробила Кременчук містом стратегічного значення, адже найближчі мостові переходи були в Черкасах і Катеринославі.

Із часом за мостом закріпилася назва «Крюківський».

17 листопада 1919 року на Крюківському мосту денікінці за підпільну діяльність із підготовки страйку вбили, порубавши шашками, шістьох юних єврейок-робітниць махоркової фабрики та скинули їхні тіла в Дніпро. Пам’ятний знак на честь дівчат і зараз стоїть біля північного заїзду на міст.

У липні 1941 року нацисти почали бомбардувати міст, який прикривали два зенітних дивізіони та зенітно-кулеметна рота. 21 липня німцям вдалося зруйнувати один із прогонів. Державний комітет оборони наказав якнайшвидше відновити його. Через три дні до Кременчука привезли нову ферму, яку за допомогою двох дерев’яних барж та двох буксирних пароплавів транспортували до зруйнованого прогону. Роботи з ремонту мосту в перших числах серпня вийшли на завершальний етап, але бойові дії вже йшли на околицях Крюкова. Коли стало зрозуміло, що радянські війська не зможуть утримати Крюків, баржи з фермою та ще один прогін мосту підірвали, а на інших прогонах із боку Кременчука демонтували верхню будову колії.

Захопивши Кременчук, німці розвинули бурхливу мостобудівну діяльність із відновлення залізничного моста й наведення дерев’яного моста для колісного транспорту, а в 1942 році звели ще й капітальний автомобільний міст приблизно на півкілометра нижче за течією від залізничного.

24 серпня 1943 року радянська авіації атакувала кременчуцькі переправи. Унаслідок цих атак Крюківський міст отримав пошкодження, рух по ньому було порушено. Відступаючи, німці підірвали 6 прогонів моста, а інші замінували. Після того, як німці відійшли на правий берег Дніпра, радянські сапери розмінували вцілілі прогони.

Відразу ж після звільнення від німців Крюкова, інженерні частини 2-го Українського фронту розпочали будівництво дерев’яного наплавного моста та проєктні роботи з будівництва тимчасового залізничного моста, рух яким був відкритий 12 січня 1944 року. Ця тимчасова споруда прослужила до кінця війни, але місту потрібен був новий капітальний міст.

Після завершення війни новий міст було вирішено будувати на биках старого моста Струве, обстеження яких не виявило жодних серйозних пошкоджень. Будівництво розпочалося 1946 року.

Потенційне зростання інтенсивності залізничних і автомобільних перевезень диктувало необхідність будівництва дворівневого (залізничного та автомобільного) моста, тому відновлювати зруйновані прогони не стали, а вцілілі старі ферми демонтували й порізали на металобрухт. Тоді ж фарватер був очищений від зруйнованих конструкцій.

Навесні 1946 року на Дніпрі склалася ситуація, коли великі крижані поля загрожували зруйнувати опори тимчасового дерев’яного моста. На кригу вийшли підривники, які, ризикуючи життям, закладали вибухівку й дробили кригу. Четверо з них при цьому загинули, виконуючи службові обов’язки, й були поховані на правому березі біля в’їзду на Крюківський міст.

Будівництво було доручено Мостозагону №1 Міністерства шляхів сполучення. В будівництві брали участь також і мешканці Кременчука, Крюкова та навколишніх районів, всього близько трьох тисяч людей. Окремі елементи конструкції й деталі моста виготовляли на заводах міста, зокрема на Кременчуцькому мостобудівному заводі. Металеві ферми з високолегованої сталі виготовляв мостобудівний завод Дніпропетровська. Механізми підйомної частини моста були виготовлені в Чехословаччині. Замість болтів використовувалися спеціальні заклепки. Керував будівництвом моста В. С. Коваленко, головним інженером був Сергій Юхимович Зубачев. Довжина нового моста із заїздами склала 1350 м, ширина проїжджої частини – 7 м. Перший поїзд по новому мосту пройшов 21 грудня 1949 року. Першими пасажирами першого поїзда були мостобудівники. На мітинг із нагоди відкриття нового Крюківського мосту прийшли тисячі кременчужан та крюків’ян, які зустрічали потяг на крюківській стороні Дніпра.

Збудований міст мав два яруси: верхній – автомобільно-пішохідний, нижній – залізничний. Вертикально-підйомна частина нижнього ярусу над фарватером давала можливість проходу навіть чотирипалубних суден. Схожий за конструкцією міст ASB Bridge (за назвами компаній, які брали участь у будівництві – Armour-Swift-Burlington) або North Kansas City Bridge (Норт-Канзас-Сіті-Брідж), розроблений інженерною компанією Waddell & Harrington, був збудований у 1909–1911 роках у Канзас-Сіті, штат Міссурі, США.

У 1988 році був проведений капітальний ремонт мосту, в 2007 році міст знову було відремонтовано. В останні роки ремонтні роботи взагалі проводяться ледь не щорічно, але, незважаючи на це, Крюківський міст перебуває в аварійному стані. Двох смуг на проїзній частині явно не вистачає, будь-яка дорожньо-транспортна пригода на години паралізує рух автотранспорту, важкі фури, які через відсутність у місті альтернативних переходів через Дніпро тисячами за добу перетинають міст, швидко руйнують дорожнє покриття.

Із 1987 року час від часу починаються розмови про будівництво нового автомобільного мосту. У 1990-ті роки було навіть розроблено техніко-економічне обґрунтування, однак новий міст так і не був збудований.

21 жовтня 2020 року на офіційному сайті «Укравтодору» було повідомлено про оголошення тендеру на будівництво в Кременчуці вантового мосту, який згодом виграла турецька компанія «Догуш Іншаат Ве Тіджарет Анoнім Шіркеті». І нарешті в березні 2021 році по вулиці Великій набережній розпочалися підготовчі роботи з будівництва нового мосту.

Галерея

Будівництво моста Струве (бл. 1871)

Міст Струве (раніше 1917) (фото із зібрання Кременчуцького краєзнавчого музею)

Міст Струве (раніше 1941) (фото із сайту «Город Кременчуг»)

Пошкоджений та відновлений німцями міст (серпень–грудень 1941) (фото із зібрання Кременчуцького краєзнавчого музею та із сайту «Город Кременчуг»)

Будівництво нового мосту (1947–1949) (фото із зібрання Кременчуцького краєзнавчого музею)

Обкатка залізничної частини мосту (бл. 1949) (фото із зібрання Кременчуцького краєзнавчого музею)

Мітинг із нагоди відкриття мосту (1949) (фото із зібрання Кременчуцького краєзнавчого музею)

Учасники будівництва моста після відкриття (у цивільному одязі – Петро Володимирович Ракітін; 1949) (фото із зібрання Кременчуцького краєзнавчого музею)

На мосту (листопад 1977) (фото з архіву Дмитра Філіна)

«Принцеса Дніпра» проходить під Крюківський мостом (28 березня 2006) © Сергій Сорока

Вид із Крюкова (28 березня 2006) © Сергій Сорока

Вид із Центрального пляжу (22 грудня 2013)

Заїзд на лівому березі (1 січня 2014)

Вид із Центрального пляжу (2 січня 2014)

Вид у бік Крюкова (20 вересня 2020)

Вид у бік лівобережної частини Кременчука (20 вересня 2020)

Вид із Центрального пляжу (21 березня 2021)

Джерела

1. Ивушкин В. Э. Крюковский мост // Город Кременчуг. – Режим доступу: http://gorod-kremenchug.pl.ua/Most/Most.htm.

2. Дяченко Сергей. У Крюковского моста есть близнец в США // Кременчуг Today. – 05.09.2017. – Режим доступу: http://kremen.today/2017/09/05/u-kryukovskogo-mosta-est-bliznets-v-ssha/.

3. Донченко Тетяна. Підписана угода на новий міст у Кременчуці: «Укравтодор» обіцяє, що він буде швидкісним // Кременчуцький ТелеграфЪ. – 08.02.2021. – Режим доступу: https://www.telegraf.in.ua/topnews/10092621-pidpisana-ugoda-na-novij-mist-u-kremenchuci-ukravtodor-obicjaye-scho-vin-bude-shvidkisnim.html.

4. Донченко Тетяна. Стартувала підготовка до будівництва нового мосту у Кременчуці // Кременчуцький ТелеграфЪ. – 03.03.2021. – Режим доступу: https://www.telegraf.in.ua/topnews/10093160-startuvala-pidgotovka-do-budivnictva-novogo-mostu-u-kremenchuci.html.