Вид із перехрестя Самойловської та Олександріївської вулиць (8 січня 2022)
Статус: пам’ятка архітектури місцевого значення (Наказ Управління культури Поставської ОДА від 03.06.2013 №196)
Розташування: вулиця Олександріївська, 18
Будівництво: 1953–1956
Архітектори: Л. Є. Асс, О. С. Грінцберг
Стиль: радянський неокласицизм
Поверховість: 4
У 1953 році під будівництво першої в післявоєнні часи школи в Крюкові виділили ділянку по вулиці Бутиріна (зараз – вулиця Олександріївська) на березі річки Гнилушки, незабаром перетвореної на дренажний канал.
Чотириповерхову будівлю зводили за типовим проєктом школи на 880 учнів 2-02-02 (272) (архітектори – Леонід Євгенович Асс та Олександр Соломонович Грінцберг), який використовували при забудові великих міст, адже за планом 1950-х років навколишня приватна забудова підлягала знесенню, а територія мала бути забудована багатоповерховими житловими будинками. Але плани ці не були реалізовані, отже відкрита в 1956 році чотириповерхова школа стала висотною домінантою місцини, виділяючись серед одноповерхової забудови як розмірами, так і архітектурою в стилі радянського неокласицизму, з пілястрами коринфського ордеру, що оздоблюють третій та четвертий поверхи. На території школи були зведені спортивні споруди (футбольне поле, баскетбольний та волейбольний майданчики), столярна й слюсарна майстерні.
До 1965 року в будівлі містився єдиний у Кременчуці інтернат. У 1965 році для інтернату був збудований новий комплекс, а ця будівля стала середньою школою № 23 (зараз – Кременчуцька гімназія № 23).
Вид із Самойловської вулиці (8 січня 2022)
Джерела
1. Додаток до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 20 грудня 2016 року.
2. Історія школи // Кременчуцька гімназія № 23.
3. Исторический очерк // Средняя школа № 23 г. Кременчуг.
Немає коментарів:
Дописати коментар