Пам’ятник О. М. Бабаєву

Пам’ятник 1 січня 2022

Розташування: сквер імені Олега Бабаєва
Відкриття: 2015
Скульптор: Ельданіз Гурбанов
Матеріал: бронза

Після загибелі 26 липня 2014 року кременчуцького міського голови Олега Бабаєва з метою увічнення його пам’яті рішенням L сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 27 серпня 2014 року Жовтневий сквер у центрі міста перейменували на його честь.

30 грудня того ж року відбулося засідання комісії з увічненню пам’яті кременчуківців, на якому було розглянуто питання щодо встановлення пам’ятника загиблому очільнику міста. Тоді для прийняття позитивного рішення не вистачило 2 голосів. Але вже 14 січня 2015 року відбулося ще одне засідання комісії, і з другої спроби відповідне рішення було прийняте: більшість уже проголосувала «за», четверо – «проти», один член комісії утримався. Рішення комісії мало рекомендаційний характер, але його швидко прийняли й у виконкомі. Проти встановлення пам’ятника виступила низка громадських активістів і кременчуцьких митців, головними аргументами яких було питання «чи є Олег Бабаєв видатною особою?» та те, що згідно з Положенням про увічнення пам’яті, затвердженим міськрадою, щоб встановити пам’ятник видатній особі, з моменту її смерті має пройти 10 років. Але ці аргументи влада не почула.

Бронзову скульптуру Олега Бабаєва, який зображений таким, що сидить на розбитій парковій лаві, що символізує швидкоплинність життя, встановили біля фонтану в колишньому Жовтневому сквері. Автором твору, виготовленого коштом друзів Бабаєва, став харківський скульптор Ельданіз Гурбанов, який до цього створив статую Остапа Бендера, яка була встановлена по вулиці Соборній у 2013 році. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 19 січня 2015 року.

Після відкриття скульптури депутатка Автозаводської районної ради Оксана Піддубна подала позов до міськвиконкому з вимогою визнати незаконним встановлення пам’ятника й зобов’язати демонтувати його. Але на суді представники міськвиконкому заявили, що «скульптурна композиція із зображенням покійного мера Кременчука Олега Мейдановича Бабаєва» у сквері його імені «належить до елементів благоустрою» й законодавством не передбачено «проєкту про відведення землі для встановлення скульптурної композиції», як цього вимагає позивач, що «скульптура мера є малою архітектурною формою» і що «мерія виконала всі норми законодавства під час її встановлення». Тобто представники влади наполягали на тому, що пам’ятник меру не є пам'ятником, хоча на відкритті його називали виключно пам’ятником. На заяву Оксани Піддубної про те, що під час встановлення пам’ятника не запитали думки ні в неї, ні в інших людей, мерія відповіла, що при розгляді цього питання було враховано думку близько 600 громадян.

У липні Автозаводський райсуд постановив, що влада, встановивши скульптуру, зробила це протиправно. Рішення про встановлення скульптури було скасоване, а виконком мав її демонтувати. Але в березні 2016 року Вищий адмінсуд задовольнив касаційну скаргу Кременчуцької міськради, тим самим скасувавши постанову Автозаводського райсуду Кременчука про демонтаж пам’ятника.

У січні 2019 року двоє 17-річних кременчуківців сфотографувалися зі скульптурою, надівши на неї маску. Декого це дуже обурило, до того ж хвилю гніву роздмухували окремі місцеві медіа, назвавши це фотографування «знущанням». Кілька днів потому в мережі з’явилося відео, на якому двоє хлопців стоять перед пам’ятником на колінах та просять вибачення у родичів Олега Бабаєва та усіх інших, кого образив їхній учинок. Хто змусив хлопців записати це відео, залякавши їх та їхніх батьків, залишилося нез’ясованим, адже поліція не розслідувала цю справу, бо «батьки підлітків не писали заяв».

Пам’ятник 19 серпня 2020