Успенський собор (на Соборній площі)

Загальний вигляд з північного заходу (бл. 1900–1910)

Розташування: Соборна площа (сучасна площа Перемоги)
Будівництво: 1804–1816
Архітектор: Джакомо Кваренгі
Стиль: класицизм
Руйнування: 1943

Успенський собор розташовувався майже в центрі Олександрівської площі, яка потім була перейменована в Соборну.

Мурований міській собор було вирішено звести замість дерев’яного Успенського собору, збудованого 1752 року. Автором проєкту став італійський архітектор Джакомо Кваренгі.

В 1790-х він розробив два варіанти проєкту. Перший – п’ятибанний храм із багатоколонними портиками коринфського ордеру на фасадах і численними статуями. Такий проєкт виявився надто помпезним і дорогим для Кременчука, тому не був реалізований. Тоді Джакомо Кваренгі запропонував другий, спрощений варіант – однобанний храм меншого розміру й спрощеного плану. Цей варіант проєкту й був реалізований під керівництвом Леонтія Петровича Карлоні.

Будівництво тривало з 1804 по 1816 рік.

Кам’яний однобанний собор у стилі високого класицизму став головною архітектурною домінантою міста, яку було добре видно звідусіль. Кубічний, висотою в 40 метрів, із широкою циліндричною апсидою на східному фасаді, шестиколонними портиками коринфського ордера з трикутними фронтонами на всіх інших фасадах (західний портик мав подвійний ряд колон), сферичною банею на циліндричному світловому барабані, собор замикав перспективу Єкатерининської вулиці. Особливістю споруди було застосування коринфського ордеру й зовні, й в інтер’єрі, оформлення тричвертними колонами апсиди й підбанника та використання колонад в інтер’єрі – уздовж апсиди.

Собор був трипрестольним, з головним вівтарем Успіння Пресвятої Богородиці та бічними: південним Святих Петра і Павла та північним Святого Миколи Мирлікійського. У храмі були трапезна, бібліотека, інші церковні приміщення. Найбільший дзвін вагою перевищував 3 тони.

У 1858–1863 роках біля собору, на захід від нього, звели кам’яну двоярусну чотириповерхову дзвіницю в російсько-візантійському стилі. Вона була масивною й присадкуватою й зовсім не гармоніювала з собором. Але її не було видно з Єкатерининської вулиці, отже, загальне враження дзвіниця не псувала. В нижньому її ярусі облаштували теплу церкву Олександра Невського, у верхньому – бібліотеку.

У 1922 році собор націоналізували, а вірянам дозволили відправляти обряди в дзвіниці. 1929 року собор остаточно закрили, із дзвіниці зняли дзвони, книжки спалили. Були ідеї влаштувати в будівлі музей, будинок фізкультури або палац культури, але врешті-решт в ній влаштували склад.

Під час окупації німцями Кременчука у соборі дозволили богослужіння, але в ньому вже не було іконостаса й панікадил. У вересні 1943 року під час свого відступу німці підірвали собор. Рештки собору (фундамент) підірвали вже в 1950-х роках, коли розчищали площу Перемоги.

У 1999 році кременчуцький Успенський собор включили до затвердженої Урядом «Програми відтворення видатних пам’яток історії та культури України», яка була скасована 2007 року.

У 2008 році на краю площі Перемоги на згадку про Успенський собор встановили пам’ятний хрест, який наступного року був перенесений на інше місце площі, біля пам’ятника Леніну.

Із 2016 року в Кременчуці дискутується питання про доцільність відбудови собору. Прихильники відбудови собору говорили про «відновлення справедливості», «історичне місце», «відновлення православної святині», «світову архітектуру», «видатного архітектора Кваренгі». Лобіював відновлення настоятель Свято-Миколаївського собору Володимир Макогон. Він казав, що будівництво буде вестися за кресленнями, що «базуються на копіях проєкту Кваренгі, які релігійній громаді Кременчука передали з Ватикану».

Активісти, що виступали проти будівництва, акцентували увагу на тому, що це буде не відновлення, а будівництво нової споруди; що пропонований проєкт – це «профанація, підробка, жалюгідне копіювання»; що не можна забудовувати єдину площу міста, на якій можливо проводити великі масові заходи, зокрема й розважальні; що колишній собор був зведений на честь російського царя Олександра I, а в дзвіниці була церква Олександра Невського, образ якого росія використовує з пропагандистською метою; що не було проведено опитування кременчуківців щодо необхідності будівництва; що при будівництві також потрібно перепланувати й перебудувати площу, що є нераціональним і не на часі.

Релігійній громаді пропонували збудувати собор у іншому місці, але та не пристала на жодну пропозицію. Активісти створювали петицію та навіть подавали заяву в поліцію й прокуратуру, але міська влада не дослухалася до них.

Влітку 2017 року Свято-Успенський собор на площі Перемоги у Кременчуці внесли до Генерального плану міста, а в наступному році Кременчуцька міськрада виділила ділянку площею 972 квадратних метрів на площі Перемоги для відбудови собору.

Станом на 2024 рік будівництво не розпочато.

Галерея

Загальний вигляд зі сходу (бл. 1900–1910)

Західний портик (бл. 1900–1910)

Західний портик; вид із півдня (бл. 1900–1910)

Джерела

1. Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука. 2-ге вид., перероб. та допов. Кременчук : Вид–во «Кременчук», 2001. 224 с. (рос. мовою).

2. Вечерський В. В. Успенський собор у Кременчуці // Велика українська енциклопедія. 2021-11-11.

3. Матеріали кременчуцьких ЗМІ.