Меморіал «Вічно живим»

Меморіал 29 вересня 2019

Статус: пам’ятка монументального мистецтва (Наказ Міністерства культури України від 26.04.2013 № 364, рішення виконкому обласної Ради народних депутатів від 23.04.1982 № 247)
Розташування: проспект Свободи
Відкриття: 1973
Скульптор: М. Ф. Овсянкін
Архітектори: В. Л. Касьян, Е. Ю. Черкасов
Матеріал: чавун, граніт

Меморіальний комплекс «Вічно живим» (іноді також «Жертвам фашизму») розташований у нагірній частині міста по проспекту Свободи, біля стадіону «Політехнік» та палацу культури автомобільного заводу. Місце для меморіалу було обране не випадково – під час окупації Кременчука саме тут розташовувався найбільший у місті концтабір, у якому було закатовано 97 тисяч людей.

Меморіал був урочисто відкритий за присутності кількох тисяч містян 28 вересня 1973 року до 30-річчя визволення Кременчука від німецької окупації. З нагоди цієї події в місто привезли факел із живим «вічним вогнем» із Севастополя, з Малахова кургану.

До справи створення меморіального комплексу доклали зусиль одразу кілька підприємств міста: проєкт благоустрою площі та скверу поблизу меморіалу в 1972 році розробив Кременчуцький відділ Полтавського філіалу «Укрміськбудпроєкт»; проєкт постаменту під чашу вічного вогню окремо створив проєктний відділ КрАЗ ОА і МПП; газовий пальник виготовили на Кременчуцькому заводі дорожніх машин; у липні 1973 року «Міськгаз» збудував та ввів у експлуатацію газопровід низького тиску, підведений до пальника. Із 1973 року меморіал знаходиться на балансі ПрАТ «Кременчукгаз», на який покладені всі витрати на підтримання вічного вогню.

Центральний елемент комплексу – скульптурна група висотою 6,5 м з чавуну авторства Михайла Федоровича Овсянкіна, встановлена на ступінчатий постамент, яка складається з семи фігур: п’ятьох чоловічих, однієї жіночої та однієї дитячої. Центральною є постать лікаря-військовополоненого з гордо піднятою головою. Він підтримує свого знесиленого товариша й ніби промовляє: «Гину, але не здаюся!» Відливали скульптури в Ленінграді, потім перевозили до Кременчука й монтували. Спочатку скульптурна група була кольору окисленої бронзи (темно-зеленого), пізніше її стали фарбувати сріблянкою.

Біля постаменту палає «вічний вогонь». Позаду скульптурної композиції розташована бетонна стела з написом «Вічно живим», облицьована червоною гранітною плиткою.

На інформаційній плиті, встановленій на камені на парапеті, напис: «Меморіальний комплекс у пам'ять про 97 тисяч військовополонених та мирних громадян, які загинули від рук фашистських окупантів у 1941 – 1943 рр.»

У 1982 році комплекс отримав статус пам’ятки монументального мистецтва.

У 2012–2017 роках відбулася капітальна реконструкція меморіалу, в процесі якої повністю замінили покриття та сходи, зробили капремонт стели та скульптур, обробили фігури антикорозійною речовиною, встановили ковані лави замість гранітних, зробили нічне підсвічування фігур. Ставок-басейн «Озеро сліз», біля якого росла плакуча верба, був перетворений на клумбу. У 2018 на території меморіального комплексу встановили відеоспостереження.

Традиційно до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні біля меморіалу проводять урочисті заходи.

Галерея

Меморіал у 1974 © В. Д. Стельмах

Студентки Кременчуцького педагогічного училища біля меморіалу (кін. 1970-х – поч. 1980-х)

Меморіал бл. 1980 (джерело: Гладыш К. В. Архитектура и памятники Полтавщины: Путеводитель. – Харьков: Прапор, 1982.)

Меморіал бл. 1985 © П. Х. Лук’яненко

Меморіал бл. 1985 © Ю. К. Рупін, В. В. Калмиков

Меморіал 25 вересня 2018

Джерела

1. Полтавщина : енцикл. довід. / за ред. А. В. Кудрицького; «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана. – Київ: «Укр. Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. – 1022 с., [24] арк. іл.: с. 268.

2. Додаток до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 20 грудня 2016 року.

3. Матеріали кременчуцьких ЗМІ.