пʼятниця, 24 травня 2024 р.

Композиція «Кременчук учора й сьогодні»

Композиція «Кременчук учора й сьогодні»
Композиція в 1980 © Вадим Каторгін

Розташування: на розі вулиць Леніна та Квартальної (на стіні будинку за адресою вул. Жовтнева 8/18)
Відкриття: кін. 1960-х
Демонтаж: кін. 1990-х

Металева монументально-декоративна композиція «Кременчук учора й сьогодні» була встановлена наприкінці 1960-х років в процесі підготовки до святкування в 1971 році 400-річчя Кременчука на зовнішньому брандмауері колишнього будинку кондитера Силаєва (вул. Жовтнева 8/18, зараз – Ігоря Сердюка 8/18), що виходив на вулицю Леніна (зараз Соборна). До Другої світової на розі Леніна та Квартальної стояв будинок, який і затуляв брандмауер, але цей будинок був зруйнований під час війни. Руїни з часом розібрали, але на його місті нічого будувати не стали.

Тому композиція «Кременчук учора й сьогодні» мала прикрасити глуху стіну, що виходила на центральну вулицю міста. Для її створення запросили московських художників М. Алексєєву та Є. Прохорова.

Композиція, побудована з двох різних за величиною, але рівнозначних частин, розповідала про перетворення маленької фортеці на велике місто Кременчук, а річки Дніпро на Кременчуцьке море. Нижня частина символізувала минуле, а верхня – сьогодення. Внизу було зображено давній Кременчук у вигляді церкви, оточеної фортечним муром. Дніпровська хвиля омивала фортецю. Вгорі на складних конструкціях із нержавіючої сталі було схематичне зображення людини, від якої опускалася велика хвиля, що символізувала Кременчуцьке водосховище. У вечірній час уся композиція підсвічувалася кольоровими вогнями, які створювали цікаву гру світлових плям.

Відразу ж після створення авангардний арт-об’єкт почали критикувати, але дуже скоро липи, висаджені вздовж вулиці Леніна, майже сховали його. З часом вийшло з ладу підсвічування, яке не стали відновлювати, й ближче до межі століть композицію демонтували.

Джерело: Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука. 2-ге вид., перероб. та допов. Кременчук : Вид–во «Кременчук», 2001. 224 с. (рос. мовою).

Немає коментарів:

Дописати коментар