Стадіон «Вагонобудівник»

Вхідна група стадіону 25 квітня 2021

Попередня назва: «Дзержинець»
Розташування: вулиця Івана Приходька, 102
Відкриття: 1933; 1951
Власник: Крюківський вагонобудівний завод
Вміщує: ? (дерев’яні лави)
Поле: трав’яне
Освітлення: є
Розміри поля: 105×55 м

Стадіон «Вагонобудівник» розташований у Крюкові по вулиці Івана Приходька 102, поруч із Крюківським парком.

Перший стадіон на цьому місці був облаштований у 1932–1933 роках із ініціативи молодих робітників Крюківського вагонобудівного заводу та переважно їхніми силами. Той стадіон був меншим за сучасний. Комплекс включав огороджене футбольне поле з нетесаними воротами, волейбольний майданчик, пряму бігову доріжку, яму для стрибків у довжину, трибуни для глядачів на 180–200 місць, дерев’яні приміщення з двома роздягальнями й кімнатою чергового. Спортивний павільйон являв собою звичайну хату. Стадіон отримав назву «Дзержинець», його першим директором став Григорій Акумович Обідіон.

Спортивне життя на стадіоні в 1930-ті роки вирувало: учасниками різних секцій були 630 фізкультурників, які займали призові місця на чемпіонатах міста, області, країни. Перед початком Другої світової війни керівниками ради фізкультурного товариства «Дзержинець» були Мироненко та Чернишов.

У 1938 році була організована автомотосекція (одна з перших секцій технічних видів спорту в місті), яка налічувала 30 учасників. Але спортивне життя у Крюкові перервала Друга світова війна...

Із 1947 по 1960 рік директором Крюківського вагонзаводу працював Іван Митрофанович Приходько. За ці 13 років завдяки йому було зроблено дуже багато для розвитку соціальної інфраструктури Крюкова. Зокрема в 1951 році на місці старого був збудований новий стадіон. У 1952 році поруч із стадіоном була зведена будівля однойменного спорттовариства, яка зараз має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

Новий стадіон, який пізніше отримав назву «Вагонобудівник», на довгі роки став домашньою ареною для заводського футбольного клубу, відомого в різні роки як «Дзержинець», «Авангард», «Вагонобудівник», КВБЗ. Цей футбольний клуб протягом кількох десятиліть був одним із лідерів футболу Полтавщини: 5 разів ставав чемпіоном Полтавської області (1948, 1952, 1955, 1965, 1970), 8 разів виборював срібло обласної першості (1951, 1957, 1958, 1966, 1967, 1968, 1991, 1992), 6 разів – бронзу (1947, 1950, 1953, 1963, 1972, 1995/96), 7 разів завойовував Кубок області (1961, 1962, 1963, 1964, 1965, 1967, 1993/94), 4 рази ставав фіналістом Кубка (1955, 1966, 1972, 1992). У сезоні 1966 року як «Авангард» завоював бронзу Чемпіонату УРСР, в сезоні 1992/93 як «Вагонобудівник» посів третє місце в 4-й зоні Чемпіонату України серед аматорів, а в сезоні 1993/94 – друге.

Успіх 1994 року дозволив команді випробувати свої сили серед професійних команд. Сезон 1994/95 року «Вагонобудівник» провів у тогочасній третій лізі Чемпіонату України, де зайняв 14-те місце. На цьому професійні виступи клубу закінчились. В наступному сезоні команда виступала у любительських лігах. Останнім успіхом команди став вихід до фіналу обласного Кубка в 1996 році, однак на матч проти «Локомотива» з Гребінки команда не з’явилась. 

У XXI столітті команда під назвами «КВБЗ» та «Вагонобудівник» виступала в Чемпіонаті Кременчука та Чемпіонаті Кременчуцького району, але 2015 року припинила виступи через брак фінансування. Із 2015 року «КВБЗ» виступає в Чемпіонаті Кременчука з футзалу.

Багато років на стадіоні проводиться спартакіада вагонзаводу, присвячена пам’яті Івана Приходька.

У 1987 році був збудований спортивний зал, тенісний корт, укладене легкоатлетичне покриття бігових доріжок.

«Вагонобудівник» зараз – це фізкультурно-спортивний комплекс із футбольним полем, легкоатлетичними біговими доріжками і секторами, тенісним кортом, ігровим спортивним залом, малим спортивним залом із стаціонарним борцівським килимом, тренажерним залом. В останні роки стадіон перебуває в трохи занедбаному стані: більшість дерев’яних лав або зламані, або згнили від старості (індивідуальних сидінь на стадіоні ніколи не було), трибуни влітку заростають бур’янами.

Стадіон «Вагонобудівник» 22 вересня 2018