Початок вулиці Богдана Хмельницького. Вид у напрямку Власівки (11 травня 2019)
Колишні назви: Рози Люксембург, Київська
Район: Автозаводський
Місцевість: Центр, Щемилівка, Ревівка
Довжина: 1900 м
Рух: двобічний
Покриття: асфальт
До 1985 року сучасні Богдана Хмельницького й Перемоги були однією вулицею. Вона почала формуватися в 1774 році, коли від гласису Кременчуцької фортеці, який проходив по сучасній вулиці Перемоги, в напрямку Власівського шляху прокладається нова вулиця, яка пізніше отримала назву «Київська».
У ті роки приблизно на місці сучасного меблевого комбінату був військовий шпиталь із аптекою при ньому. В цьому шпиталі після поранення в Кінбурнській баталії лікувався російський полководець, душитель українських і польських народних повстань Олександр Суворов.
На початку XIX століття на вулиці розташовувались різноманітні будівлі військового відомства (порохові погреби, склади тощо), великий цвинтар із православними, старообрядницькими, єврейськими, караїмськими похованнями, церква Всіх святих. Біля мосту через Кагамлик була богадільня, переведена згодом у нову будівлю на садибі богоугодних закладів.
За мостом, ліворуч від дороги (якщо їхати з боку Власівки), розташовувалося суконна фабрика, заснована в 1804 році, а праворуч – містечко сукноробів. Фабрика виготовляла сукно для потреб армії, але в 1816 році, не витримавши конкуренції з приватними підприємствами, фабрика закривається.
Ближче до центру, де Київська робила невеликий поворот, знаходився тюремний замок. Його збудували 1805 року за одним із перших в Російській імперії типових проєктів в’язниць для губернських міст архітектора Андреяна Захарова. Проєкт довелося змінити, пристосувавши до місцевих умов, адже Кременчук не був губернським містом. У середині XIX століття одноповерхові корпуси тюрми розбираються, натомість зводиться двоповерхова кам’яна безлика в’язниця, яка проіснувала до Другої світової війни.
У другій половині XIX – початку XX століття з’являються на Київській промислові підприємства, переважно лісопильні і борошномельні, зосереджені в кінці вулиці. Тут розташовувалися лісопильні заводи М. Амстиславського, І. Віленського, Ф. Сандомирського, паровий млин Амстиславського.
Після Жовтневого перевороту вулицю перейменували на честь німецької революціонерки й феміністки Рози Люксембург.
Після Другої світової війни швидкими темпами відновлюються зруйновані промислові підприємства: майстерні тютюново-махоркових фабрик, база хлібопродуктів. На місці в’язниці в 1946–1947 роках був збудований деревообробний комбінат.
У 1954 році з нагоди святкування так званого «300-річчя возз’єднання України з Росією» вулицю перейменовують на честь Богдана Хмельницького. А вже в 1985 році з нагоди відзначення «40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні» частина вулиці Богдана Хмельницького від Первомайської до вулиці 1905 була виділена у вулицю Перемоги.
На своєму шляху вулиця перетинає два каналізовані рукави Кривої Руди поблизу їх впадіння в Дніпро: на Щемилівці та на Ревівці. Обидва канали в місці перетину вулиці забрані в колектори.
Впродовж значної своєї частини вулиця пролягає насипом, який являє собою водозахисну дамбу, й з лівого її боку тягнуться заплавні луки Дніпра. В цій частині вулиці тротуарів немає, й пішохідна доріжка пролягає з правого боку по конструктивно відділеному від основної дороги проїзду вздовж будинків, розташованих нижче рівня вулиці.
І до сьогоднішнього дня на вулиці Богдана Хмельницького переважає одноповерхова приватна забудова, серед якої розташовані магазини, невеликі промислові й транспортні підприємства.
Також по вулиці розташовані яхт-клуб «Посейдон», Кременчуцька гімназія № 2 (колишня середня школа № 2, збудована в 1957 році) та старе Ревівське кладовище.
Із 2019 року на колишніх територіях меблевого комбінату й хлібної бази триває будівництво елітного житлового комплексу «Дніпровська Рив’єра».
Вулицею пролягають маршрути маршрутного таксі № 17 та приміських автобусів № 106, 124, 225 (на Світловодськ, Власівку, Самусіївку).
Будівництво ЖК «Дніпровська Рив’єра» (3 жовтня 2021)
Немає коментарів:
Дописати коментар