Вулиця Академіка Маслова

Вулиця Академіка Маслова біля гімназії № 20. Вид у напрямку Соборної вулиці (3 жовтня 2021)

Колишні назви: Радянська, Докторська, Бірюкова Тупа
Район: Автозаводський
Місцевість: Центр
Довжина: 1300 м
Заснування: 1774
Рух: двобічний
Покриття: асфальт

Вулиця Академіка Маслова пролягає між вулицями Миколи Залудяка та Перемоги, починаючись від Університетської (біля Кременчуцького національного університету) й доходячи до вулиці Полковника Гегечкорі. На своєму шляху вона перетинає провулок Ревенка, вулиці Соборну, Ігоря Сердюка, Івана Мазепи, Миколи Гоголя, Софіївську та Троїцьку.

Академіка Маслова є однією із найдавніших вулиць «нового міста». Вона була прокладена згідно з першим регулярним планом 1774 року й мала назву Бірюкова Тупа.

Спочатку вулиця складалася з двох частин: від берега Дніпра до Петропавлівської (сучасна Ігоря Сердюка) та від Єленської (сучасна Івана Мазепи) до Кривогрязної (сучасна Троїцька), адже на її шляху був старий посад, який у XVIII столітті чіпати не стали. Але вже на початку XIX століття вулиця протягнулася від Дніпра до Веселої (сучасна Полковника Гегечкорі).

Протягом усього XIX століття Бірюкова Тупа була вулицею звичайних кременчуцьких обивателів-міщан. Одноманітну житлову забудову порушувала лише садиба Спасо-Преображенської церкви, дзвіниця й центральний портал якої виходили на Бірюкову. Та ще на початку вулиці, у кварталі між Маріїнською (сучасна Театральна) та дніпровським берегом, розташовувалися канатний, свічний і миловарний заводи.

У 1899 році вулицю перейменовують у Докторську, й за певним збігом обставин її подальша доля була тісно пов’язана з історією медицини Кременчука.

Ще в 1885 році з ініціативи прогресивних медиків міста було засновано Кременчуцьке товариство лікарів. У 1906 році, коли товариство залишилось без приміщення, багатий фабрикант-лісопромисловець Ф. Сандомирський дарує йому один зі своїх будинків, саме на Докторській. Після невеликого ремонту в двоповерховому особняку відкривається лікарня Кременчуцького товариства лікарів. У будинку було 12 кімнат. На першому поверсі були службові приміщення й бібліотека товариства, на другому – амбулаторія, де лікарі проводили безкоштовний прийом хворих, робили щеплення проти віспи, відпускали безкоштовно або з 50-відсотковою знижкою ліки. У лікарні були також пологовий притулок і лабораторія. Щорічно приймали до 13 тисяч хворих, у пологовому притулку – до 160 пологів.

У 1904 році в будинку Ковальова на Докторській за ініціативою Овксентія Трохимовича Богаєвського відкривається жіноча акушерсько-фельдшерська школа, яка готувала повитух першого розряду й фельдшериць для лікарняних закладів Полтавського земства. Школа була розрахована на 160 учениць, по 40 у класі. Термін навчання складав 4 роки. Зараховувались до школи за конкурсом атестатів дівчата й жінки віком від 18 до 31 року, які закінчили не менше 4 класів гімназії. Більшість учениць були стипендіатками від земства й після закінчення навчання мали відпрацювати кілька років у земських лікарняних закладах Полтавщини. Вартість навчання власним коштом складала 40 карбованців за рік. Вивчали в школі загальноосвітні дисципліни, які викладали вчителі гімназій, і спеціальні предмети, які викладали кращі лікарі міста. Директором школи у 1904–1913 роках був Овксентій Богаєвський. У 1907 році він перевів фельдшерсько-акушерську школу на територію губернської земської лікарні.

Вже після Визвольних змагань 1917–1921 років на розі Докторської та Першотравневої вулиць у колишньому особняку І. Сандомирського відкрили водолікарню, якій присвоїли ім’я радянського політичного діяча, одного з організаторів «червоного терору» Фелікса Едмундовича Дзержинського. Водолікарня була розрахована на 250-300 відвідувань у день і мала також стаціонар на 22 ліжка. У 1934 році в будівлі провели капітальний ремонт та переоснастили лікарню сучаснішою медичною технікою. Після ремонту водолікарня відкрилася 8 серпня 1934 року. Під час Другої світової війни вона була зруйнована.

У 1927 році з нагоди 10-ти річчя «радянської влади» вулицю Докторську перейменували в Радянську.

Після Другої світової війни на Радянській вулиці збудували середню школу № 20 (1962), 2 дитячих садочки, в одному з житлових будинків відкрили дитячу поліклініку № 1. У 1960-х роках Радянська вулиця стає коротшою: її частина від берега Дніпра до Першотравневої відійшла частково до Ювілейного парку, частково – до території майбутнього Кременчуцького національного університету.

У 2016 році в рамках декомунізації топонімії Кременчука Радянська вулиця отримала свою сучасну назву на честь почесного громадянина Кременчука, першого ректора Кременчуцького державного політехнічного інституту (Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського) Володимира Єлисейовича Маслова.

Станом на 2023 рік на вулиці зберіглися кілька житлових будинків кінця XIX, початку та середини XX століть: № 6, 8, 14, 8/18 (по Соборній), 5/9 (по Соборній), 31/20, 44. Є два сквери: імені Андрія Ізюмова (з діючим фонтаном «Голуби») та безіменний біля будинку № 14 (з руїнами фонтану «Буратіно і черепаха Тортіла»). Встановлено кілька меморіальних дошок: М. І. Залудяку (буд. 10), О. Д. Барвінському, А. Є. Покладову (буд. 12).

Маршрути громадського транспорту вулицею не пролягають.

Вулиця Академіка Маслова біля гімназії № 20. Вид у напрямку Соборної вулиці (3 жовтня 2021)

Основне джерело: Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука. 2-ге вид., перероб. та допов. Кременчук : Вид–во «Кременчук», 2001. 224 с. (рос. мовою).