Площа Незалежності

Площа Незалежності 21 січня 2022

Колишня назва: Революції
Місцевість: Центр
Район: Автозаводський
Площа: бл. 0,42 га
Рік заснування: 1955; 1967
Покриття: асфальт (раніше частина площі була вимощена плиткою)

Площа Незалежності розташована в центрі Кременчука, в кінці бульвару Українського Відродження. На північному заході вона обмежена Соборною вулицею, на південному сході – невеличким сквером на бульварі. Навпроти площі, з іншого боку Соборної, лежить сквер імені Олега Бабаєва.

До середини XX століття всі площі міста, окрім Соборної й Привокзальної, були забудовані. Єдиною новоствореною стала саме сучасна площа Незалежності.

За генеральним планом розвитку Кременчука і Крюкова, затвердженим у 1955 році, на місці перетину вулиць Леніна (сучасна Соборна) та Пушкіна (сучасний бульвар Українського Відродження) проєктувалося формування нової площі, в глибині якої, в створі вулиці Пушкіна, планувалося спорудження драматичного театру. Нова площа мала називатися «Театральною», але театр в «необласному» місті будувати не дозволили, отже назва втратила сенс.

Також на розі площі, там, де пізніше постала адмінбудівля, планувалося зведення житлового будинку, який би виходив парадним фасадом на вулицю Леніна й в оздобленні якого передбачалося використання тих же мотивів, що й у оформленні Будинку торгівлі на протилежному боці майдану. Таким чином, за задумом на площі мав сформуватися цікавий архітектурний ансамбль, центром якого мав бути театр. Але вже тривав період боротьби «з надмірностями в будівництві» й ці плани теж не були реалізовані.

Згідно з новим генпланом, затвердженим у 1966 році, в порівнянні з попереднім функціональне призначення площі змінилося: тут планувалося спорудження Будинку Рад та пам’ятника Леніну. Отже, поки безіменна площа набувала значення центрального адміністративного майдану.

У 1966 році на площі завершилося будівництво нової будівлі міськвиконкому Кременчуцької Ради народних депутатів та міськкому Компартії України, розташування якої навряд чи можна назвати вдалим. Звернена парадним фасадом до площі, через свої розміри й призначення вона стала її акцентом, але не стала центром ансамблю, безнадійно порушивши потенційну гармонію забудови площі. Зараз тут розташовується адміністрація Кременчуцького району.

Але статус «центральної» площа носила недовго, адже вже на початку 1970-х років адміністративний центр повертається на площу Перемоги, де в 1971 році споруджується пам’ятник Леніну й пізніше – нова адмінбудівля.

У 1967 році з нагоди 50-річчя Жовтневого перевороту (в офіційній історіографії СРСР – «Велика Жовтнева соціалістична революція») площа нарешті отримала назву – «площа Революції».

У вересні 1971 року Кременчук уперше святкував свій «День народження» – 400-річний ювілей, і вже в 1972 році на честь цієї події на площі Революції була встановлена пам’ятна стела авторства місцевих художників Л. Сидоренка та А. Котляра.

У 1992 році на честь відновлення незалежності України площа була перейменована в «площу Незалежності».

У канун нового 2009 року міською владою на стелі був встановлений екран для трансляцій новин міста й висвітлення діяльності міської влади.

Багато років поспіль на новорічні свята саме на площі Революції/Незалежності встановлювали головну міську ялинку. Тут влаштовували ярмарки, діяли атракціони тощо. Але після 2015 року центр новорічних розваг перемістився на площу Перемоги.

Галерея

Джерела

1. Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука. 2-ге вид., перероб. та допов. Кременчук : Вид–во «Кременчук», 2001. 224 с. (рос. мовою).

2. Історико-архітектурний опорний план міста Кременчук: Пояснювальна записка. Полтава, 2019. 223 с.